Майже половина випускників не дотягує до базового рівня. Що PISA-2025 і НМТ-2026 говорять про українську освіту

У математиці прийнятного рівня PISA досягли 54% українських учасників. Отже, 46% залишилися нижче нього. У читанні співвідношення майже таке саме: 55% досягли базового рівня, 45% — ні. У природничих науках базовий рівень подолали 65%, а 35% не подолали.

На іншому полюсі розподілу картина ще виразніша. П'ятого або шостого рівня з математики досягли лише 3% українських учасників проти 8% у середньому в ОЕСР. Із природничих наук — 2% проти 7%, із читання — 1% проти 6%.

Це не означає, що 46% українських підлітків «не знають математики», а 45% «не вміють читати». PISA вимірює не знання конкретної шкільної програми. Проте вона дуже добре перевіряє, наскільки 15-річна людина здатна використати набуті знання в незнайомій або наближеній до реального життя ситуації.

У математиці другий рівень передбачає, наприклад, здатність без прямої підказки зрозуміти, як нескладну ситуацію можна представити математично. У читанні йдеться про здатність визначити головну думку тексту середньої довжини, знайти інформацію за заданими критеріями, зрозуміти його призначення. Верхні рівні потребують роботи зі складними моделями, абстрактними поняттями, довгими текстами, оцінюванням інформації та вибором між кількома стратегіями розв'язання.1

Тому українська проблема має дві сторони. Велика частина підлітків не досягає рівня, який PISA вважає базовим. Водночас, навіть серед тих хто впорався з задачами, відносно мало дітей опиняються на рівнях, що відповідають роботі зі складними абстрактними завданнями.

Не лише українська проблема, але українські результати гірші

Україна проходить через це не у вакуумі. PISA-2025 зафіксувала найнижчі за всю історію дослідження середні результати країн ОЕСР із математики та читання. За десять років, із 2015-го до 2025-го, середній результат із читання впав на 28 балів, що OECР приблизно прирівнює до півтора року навчання. Математика втратила 22 бали — трохи більш як рік. Кожен п'ятий 15-річний учасник у країнах ОЕСР тепер має низький результат одночасно з природничих наук, математики та читання. У 2022 році таких було 16%. 

Це важливий контекст. Українські діти навчаються в умовах, з якими більшість країн PISA не стикається: пандемія, дистанційна освіта, повномасштабна війна, повітряні тривоги, вимушені переміщення, різні формати навчання. Попри це, між 2022 і 2025 роками OECР не зафіксувала статистично значущого погіршення українських результатів ані з математики, ані з читання, ані з природничих наук.

Тобто PISA-2025 не розповідає історію про новий різкий обвал української освіти. У певному сенсі ситуація складніша: після попереднього падіння значна частина слабких результатів закріпилася. Порівнювати потрібно вже не лише темп погіршення, а рівень, на якому система зупинилася.

І тут міжнародне порівняння стає особливо показовим. У сусідній Польщі 74% учасників досягли базового рівня з математики, а 10% — двох найвищих. В Україні це 54% і 3%. Румунія, навпаки, ближча до української ситуації: базовий рівень там подолали 48% учнів, а верхніх рівнів досягли 4%.

Туреччина цікава з іншої причини. У PISA-2025 вона практично вийшла на середній рівень ОЕСР із математики: базового рівня досягли 64% підлітків, а найвищих — 8%. Більше того, між 2022 і 2025 роками Туреччина стала однією з небагатьох учасниць PISA, де результати покращилися одночасно з математики, читання та природничих наук. OECР також зазначає, що за приблизно два десятиліття Туреччина пройшла шлях від результату нижче середнього ОЕСР із природничих наук до показника вище середнього.234

Це важлива деталь, бо глобальне падіння легко перетворити на виправдання: мовляв, діти всюди читають гірше, більше сидять у смартфонах, освіта програє конкуренцію цифровим платформам, отже нічого унікального з Україною не відбувається. Насправді PISA показує, що загальна тенденція сильна, але не є невідворотною. Деякі освітні системи рухаються проти неї.

Проблема не тільки в тих, хто відстає

Особливої уваги заслуговують не лише 46% українських учасників нижче базового математичного рівня, а й ті 3%, які опинилися нагорі.

Цю цифру легко недооцінити. У публічній дискусії про освіту зазвичай зосереджуються на мінімальному результаті: скільки дітей не опановують достатньо добре читання, математику, роботу з інформацією. Це логічно. Масова нестача базових навичок створює проблеми і для самої людини, і для економіки.

Але для майбутнього країни має значення і верхня частина розподілу. PISA не прогнозує, хто стане інженером, науковцем, програмістом, лікарем чи підприємцем, а високий бал не гарантує професійного успіху. Проте здатність системи формувати велику групу дітей, які справляються зі складними інтелектуальними завданнями, є окремою характеристикою освіти.

Контраст тут величезний. У чотирьох китайських юрисдикціях, які в PISA позначають як B-S-J-Z — Пекін, Шанхай, Цзянсу та Чжецзян, — верхніх рівнів із математики досягли 54% учасників. Базового рівня — 96%. Поширювати ці показники на весь Китай не можна, але навіть як порівняння освітніх систем вони демонструють масштаб різниці. В Україні відповідні частки становлять 3% і 54%.

І тут питання виходить далеко за межі шкільного тестування. Сучасні економіки конкурують не просто за кількість працездатного населення. Їм потрібні люди, здатні опановувати складні технології, створювати продукти, працювати з даними, займатися дослідженнями й управляти складними процесами. Не кожен учасник верхніх рівнів PISA стане таким фахівцем, але країні складніше формувати достатньо великий кадровий резерв, якщо сама верхня частина освітнього розподілу дуже вузька.

Для України ця проблема накладається ще й на демографію та міграцію. Тому недостатньо підготувати сильну дитину. У перспективі державі доведеться ще й конкурувати за те, де ця людина навчатиметься далі, працюватиме і будуватиме життя.

Що PISA не показує про Україну

Є суттєве обмеження, без якого аналіз українських результатів був би неповним.

У PISA-2025 взяли участь 8962 українські підлітки із 17 регіонів. Через безпекову ситуацію дослідження не проводили в Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій, Луганській, Миколаївській, Сумській, Харківській та Херсонській областях, а також у Криму і Севастополі.56

Тобто з PISA-2025 неможливо зробити висновок, наприклад, про математичну грамотність підлітків Миколаївщини або Харківщини. Саме тому особливо цікаво поставити поруч із PISA інше джерело — результати НМТ.

Це не спосіб «перевірити PISA». НМТ і PISA вимірюють різні речі. PISA тестує функціональну грамотність 15-річних і побудована для міжнародного порівняння. НМТ є вступним випробуванням, спирається на українські навчальні програми і охоплює не лише цьогорічних випускників. Одна цифра не може бути продовженням іншої.

Але разом ці масиви дають два різні ракурси. PISA дозволяє зрозуміти положення України у світі і структуру базових навичок. НМТ значно детальніше показує, що відбувається всередині країни, зокрема в регіонах, яких міжнародне дослідження не охопило.

На НМТ математика також залишається головним бар'єром

Знеособлена база НМТ-2026 містить дані про 359 981 особу. Математику та українську мову виконували по 329 419 учасників, українську літературу як предмет на вибір — 35 400.

Щонайменше один із цих трьох тестів не склали 44 857 учасників. У 2025 році таких було 35 908. Зростання становить 8949 осіб, або майже 25%, хоча частину різниці пояснює більша кількість людей у базі: загалом вона збільшилася з 317 091 до 359 981, або на 13,5%.78

Але три предмети дають дуже різну картину.

Тут «не склав» означає, що людина виконувала предметний тест, але не набрала мінімальної кількості балів. Неявки та анульовані результати не враховані. Одна людина могла не подолати поріг із кількох предметів, тому кількість предметних невдач не можна просто складати й трактувати як кількість окремих людей.

Найпомітніше знову виділяється математика. У 2026 році її не склали 39 888 учасників — 12,1% усіх, хто виконував цей тест. На неї припадає близько 84% усіх випадків неподолання порогу серед трьох проаналізованих дисциплін.

Порівняно з 2025 роком результати дещо погіршилися. Середній бал із математики знизився з 132,3 до 131,9, а частка учасників, які не подолали мінімального порогу, зросла з 11,9% до 12,1%. Більша кількість учасників у 2026 році пояснює зростання абсолютної кількості невдалих результатів із 34 430 до 39 888, але не пояснює погіршення цих двох відносних показників.

Втім, якщо розширити горизонт ще на рік, картина свідчить радше не про різкий обвал, а про стійку проблему. У 2024 році середній результат із математики становив 132,5 бала, а поріг не подолали 12,8% учасників. У 2025-му ці показники становили 132,3 бала і 11,9%, у 2026-му — 131,9 бала і 12,1%.

За три роки середній бал знизився на 0,6 бала, тоді як частка тих, хто не складає математику, коливається поблизу одного рівня. Тобто проблема не виникла у 2026 році: третій рік поспіль приблизно кожен восьмий учасник НМТ не долає навіть мінімального порогу з математики.

Регіональна картина показує ще більшу нерівномірність. Найвищий середній результат із математики мали учасники, зареєстровані або задекларовані як жителі Києва, — 136,5 бала. Далі йдуть Львівська область із 134,9 та Херсонська зі 133,8 бала.

Найнижчий результат у Миколаївській області — 128,3 бала. У Закарпатській — 128,9, у Полтавській — 129,5. Між Києвом і Миколаївщиною різниця становить 8,2 бала.

Ще помітнішим розрив стає, якщо дивитися не на середнє, а на частку учасників, які не подолали поріг. У Закарпатській області математику не склали 16,1%, у Миколаївській — 14,6%, Чернігівській — 14,5%, Черкаській — 14,4%, Чернівецькій — 13,8%. У Києві таких було 8%. 

З цього не випливає, що школа в одній області «вдвічі гірша», ніж в іншій. На результат впливають структура учасників, міграція, співвідношення міських і сільських учнів, умови навчання під час війни, освітні втрати та соціально-економічне становище родин. НМТ не дозволяє розкласти різницю в 8,2 бала між Києвом і Миколаївщиною на конкретні причини.

Але сама різниця реальна. І вона добре римується з іншою проблемою, яку показує PISA: результат дитини дуже нерівномірно розподілений усередині країни.

За даними МОН, у PISA-2025 різниця між учнями із сільської місцевості та великих міст становила 61 бал із математики, 65 із природничих наук і 68 із читання. Міністерство оцінює такий масштаб розриву як еквівалент понад трьох років навчання.

З читанням усе складніше

Спокуса провести ще одну пряму лінію очевидна. PISA показує 45% учасників нижче базового рівня з читання. У НМТ є українська мова та українська література. Можна було б поставити ці цифри поруч і отримати красиве «підтвердження».

Але це було б некоректно.

Читацька грамотність PISA — це не тест зі шкільної української мови і не знання літератури. Вона стосується здатності розуміти, інтерпретувати й оцінювати тексти та інформацію. НМТ з української мови перевіряє конкретні предметні компетентності, а українська література має власну програму та ще й є предметом на вибір.

Проте кореляція присутня і результати НМТ тут теж заслуговують на увагу, особливо в динаміці.

У 2025 році середній бал з української мови становив 146,3, а у 2026-му — 142,0. Кількість учасників, які не подолали поріг, зросла з 1148 до 6217, тобто їхня частка збільшилася з 0,4% до 1,9%.

Це найпомітніша річна зміна серед трьох предметів, які ми аналізуємо. Але пояснювати її погіршенням знань було б передчасно. У 2026 році поріг з української мови підвищили з 7 до 8 тестових балів. Крім того, таблиці переведення первинного результату у шкалу 100–200 затверджують окремо для кожного року.9

Тому тут є факт, але ще немає готового пояснення. Офіційні результати знизилися, а частка тих, хто не склав, зросла. Щоб сказати, якою мірою це спричинено реальною зміною підготовки учасників, потрібно окремо аналізувати первинні тестові бали, складність завдань і таблиці переведення.

Регіональний розподіл знову нерівномірний. Найвищий середній бал з української мови мали Київ — 145,9, Львівська область — 145,0 та Херсонська — 143,5. Найнижчі результати зафіксовано в Закарпатській та Миколаївській областях — по 139,6 бала, у Полтавській — 139,9.

Поріг не подолали 3,3% учасників Закарпатської області, 2,5% Одеської, по 2,4% Миколаївської та Чернівецької. У Києві — 1%.

З українською літературою ситуація інша ще й через зміну самої аудиторії. У 2025 році цей предмет обрали 43 162 учасники, у 2026-му — 35 400, тобто на 18% менше. Середній результат майже не змінився: 137,4 проти 137,2 бала. Водночас частка тих, хто не подолав поріг, зросла з 2,6% до 3,9%, а їхня кількість — із 1138 до 1394.

Дві різні системи вимірювання показують одну велику проблему

PISA-2025 і НМТ-2026 не можна математично звести докупи. 46% нижче другого рівня PISA не «перетворюються» через кілька років на 12,1% тих, хто не подолав поріг НМТ. Це різні люди, різні тести, різні критерії та різні завдання.

Проте якщо не намагатися штучно їх прирівняти, поєднання двох джерел стає набагато цікавішим.

PISA показує, що в охоплених українських регіонах велика частка 15-річних має проблеми з базовим застосуванням математичних та читацьких навичок. Одночасно Україна має значно меншу за середню в ОЕСР частку учнів на верхніх рівнях. НМТ своєю чергою показує, що математика залишається головним предметним бар'єром для вступників, а розподіл результатів усередині країни суттєво відрізняється за регіонами.

Це ще не діагноз причин. І тим більше не доказ того, що конкретний формат уроків, програма чи підручник винні в результаті. Для таких висновків потрібні інші дослідження.

Але це вже досить чіткий опис масштабу проблеми.

Українській освіті потрібно одночасно вирішувати щонайменше три завдання: скорочувати частку дітей, які не опановують базові навички; зменшувати розриви, пов'язані з місцем проживання та умовами навчання; збільшувати частку тих, хто здатен виходити далеко за межі базового рівня.

Останній пункт легко загубити на тлі зрозумілого бажання «підтягнути відстаючих». Проте в довгій перспективі він не менш важливий.

Учасникам PISA-2025 сьогодні приблизно 15–16 років. Через кілька років вони вступатимуть до університетів і виходитимуть на ринок праці, а ще через десять-п'ятнадцять становитимуть значну частину покоління спеціалістів, від якого залежатимуть складніші сегменти економіки, науки, медицини, технологій і державного управління.

Тому питання, яке залишає після себе PISA-2025, ширше за те, чому Україна недобрала кілька десятків балів до середнього показника ОЕСР.

Важливіше зрозуміти, чому майже половина підлітків залишається нижче базового рівня з математики та читання, чому верхні рівні з цих дисциплін опановують лише одиниці у відсотковому вимірі і чому освітній результат так сильно залежить від того, де саме росте дитина.

НМТ не дає відповіді на ці питання. Але воно показує, що після PISA проблема нікуди не зникає з поля зору. Вона просто набуває іншої форми і стає видимою вже на українській карті.

І саме це, а не ще одне місце в міжнародному рейтингу, є головним приводом серйозно говорити про результати PISA та НМТ.